В даному контексті, ймовірно, мова ведеться про позбавлення батьківських прав, оскільки, відповідно до ст.157 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише відносно дітей, які не досягли 18 років.

Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступне:

• встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
• звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків;
• звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації/народження дитини.

До позовної заяви необхідно додати:

• свідоцтво про народження дитини;
• свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу або свідоцтво про розірвання шлюбу (рішення суду про розірвання шлюбу);
• довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
• акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
• висновок органу опіки та піклування про обґрунтованість подачі позову в суд;
• рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
• відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження;
• довідка з навчального закладу (про те, що батька дитини не забирав дитину, не цікавився фізичним, духовним, моральним розвитком дитини)
• судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і тощо);
• відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
• довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
• пояснення, свідчення;
• аудіо-, фото-, відеофайли.

Ви можете зробити довіреність за кордоном наступними способами:

• Посвідчити довіреність у консульські установі України за кордоном;
• Посвідчити довіреність у іноземного нотаріуса (за умови засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р. (список країн за посиланням https://mfa.gov.ua/consul/forua/legalization/apostille))

Після отримання довіреності, перешліть її на територію України для подальшого оформлення договору дарування.

PS.

• Не має потреби у додатковому засвідченні довіреностей, якщо вони складені на території держави, з якими Україна має відповідні дво- або багатосторонні договори. Такі договори є з країнами: Болгарія, Грузія, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Узбекистан, Чехія, Сербія;
• Не має потреби у додатковому засвідченні довіреностей, якщо вони складені з державами членами СНД (Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном) до 18.05.2024 року. Після 18.05.2024 року — тільки за наявності апостилю, якщо інше не встановлено договором між Україною та відповідною державою (окрім росії і білорусі);

ТАК, звільнення впливає на допомогу та у Вас буде право отримувати допомогу малозабезпеченим, за дотриманням наступних умов.

Малозабезпечені родини гарантовано отримують від держави соціальну допомогу. Малозабезпечена родина – це сім’я, яка має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Отже, отримати соціальну державну допомогу можуть сім’ї з середньомісячним сукупним доходом, меншим за прожитковий мінімум для сім’ї.

Розмір допомоги призначається на шість місяців та розраховується як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім’ї.

Відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", органи державної влади регулярно здійснюють закупівлі необхідного їм майна. На веб-сайті https://prozorro.gov.ua/ Ви можете ознайомитись із вищевказаним та продати державі своє майно.

Також, Ви можете відмовитись від права власності. Для того, щоб у добровільному порядку припинити своє право власності на нерухоме майно власнику слід звернутися до суб'єкта державної реєстрації або нотаріуса з відповідною заявою. Пунктом 76 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, встановлено, що для державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності подається документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна.

В результаті розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Також, відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є підставою припинення права власності на земельну ділянку. Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою визначає ст. 142 Земельного кодексу України.

Після розгляду заяви орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо надання згоди на одержання права власності на земельну ділянку або відмовляє в наданні згоди.

Якщо у Вас із "приватною лікарнею" був укладений договір із детальним описом істотних умов надання цього виду медичних послуг, то можливо через суд стягнути із лікарні кошти. Ця категорія спорів належить до справ про захист прав споживачів, тому пацієнт має право не оплачувати судовий збір і подавати позов за своїм місцем проживання або за місцем проведення операції.

Однак, якщо жоден договір не укладався, то ситуація буде наступна.

Як показує практика, при намаганні притягнути недобросовісного медичного працівника до відповідальності, хірурги часто виступають із твердженням, що вони не порушували вимог законодавства. Під час захисту, винуватець медичної помилки може стверджувати, що вчинив все, що залежало від нього для досягнення успішного результату але нещасний випадок або особливості організму пацієнта винні у негативному наслідку. Більше того, пацієнта ніхто не змушував піддаватися операції, йому було передбачено можливі ризики.

У вирішенні питання компенсації ключовим є встановлення вини лікаря. Надзвичайно важливо з'ясувати, чи були вжиті всі можливі заходи лікарем для досягнення бажаного результату для пацієнта. Чи не було допущено помилки через необережність або самовпевненості.

Відповідальність за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (183 КУпАП) настає за наявності складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП наступний:

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб (матеріальний склад).
3. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Навіть якщо Вам випишуть штраф, то Ви можете його оскаржити в суді, оскільки відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме: у Вас не було прямого умислу здійснювати завідомо неправдивий виклик поліції.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже в суді поліцейський повинен буде довести, що у Вас був прямий умисел здійснити завідомо неправдивий виклик поліції, чого він зробити не зможе.

Якщо Вам необхідна юридична допомога, то будь ласка звертайтесь.

Право особи ознайомлюватись з відомостями про себе закріплено в Конституції України (ч. 3 ст. 32). Доступ до достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я також передбачений Цивільним кодексом України (ст. 285).

Згідно з Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичний працівник зобов'язаний надати пацієнту в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів.

Отже, виходячи із вищевикладеного, Ви можете отримати копій медичних документів шляхом подання відповідного запиту до медичного закладу.

Щодо доступу до медичної інформації інших осіб, повідомляю наступне.

Відповідно до ч.1 ст.286 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Виключення встановлені в ч.2 ст. 285 Цивільного кодексу України, а саме: батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.

Необхідно перевірити його на наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search). В пошуку необхідно написати назву закладу або його код ЄДРПОУ. Наявність юридичної особи (мед закладу) в цьому реєстрі, означає, що вона офіційно зареєстровано.

Також на сайті Міністерства охорони здоров'я є (https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr) є Ліцензійний реєстр МОЗ України з медичної практики. Інформація доступна у форматі відкритих даних на порталі міністерства.

ТАК, за рішенням суду виконавча служба має право звернути стягнення на Ваше майно. Однак, відповідно до ч.7 ст.48 Закону України "про виконавче провадження", у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Щодо стягнення судового збору, то все вірно, - сторона яка програла в суді сплачує судові витрати, що були понесені позивачем.

Ознайомитись із документом, який зобов'язує сплатити судовий збір можливо безпосередньо в суді або у виконавчій службі.

В жодному українському Законі не закріплено визначення «лікарської помилки».

Можливо припустити наступне визначення лікарської помилки - ненавмисні дії або бездіяльність лікарів, які завдали шкоди здоров’ю.

У Кримінальному кодексі України міститься приблизно десять статей, що стосуються медичної сфери, за порушення яких можна притягнути лікаря до кримінальної відповідальності. Така ситуація виникає, коли дії або бездіяльність лікаря містять ознаки злочину.

Залежно від конкретних обставин, дії лікаря можуть вважатись як неналежне виконання професійних обов'язків, порушення прав пацієнтів, недостатня медична допомога та інші подібні порушення.

А тому, в кожній ситуації слід ретельно з’ясовувати, що саме відбулося: лікарська помилка чи професійне кримінальне правопорушення.

Що можливо вимагати?

• відшкодування матеріальної шкоди – це можуть бути наявні витрати (оплата додаткового лікування або догляду внаслідок медичної помилки) або упущена вигода, коли дії лікаря призвели до погіршення здоров’я, і ви більше не можете повноцінно працювати та забезпечувати колишній рівень життя;
• компенсація моральної шкоди – це душевні страждання та фізичний біль, яких ви зазнали внаслідок лікарської помилки. Важливо перевести їх у матеріальний еквівалент та обґрунтувати.

Вам необхідно довести факт неналежного надання медичної допомоги, наявність шкоди та обґрунтування її розміру, причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря та наслідками.