Згідно п. 59.1 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно із п. 58.3 ПКУ, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 ПКУ, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом.

“Єдиний реєстр зброї повноцінно працює із сьогоднішнього дня. Основними перевагами впровадження ЄРО є те, що громадяни зможуть легко отримувати інформацію про свою зареєстровану зброю. Завдяки диджиталізації послуг процедуру отримання дозволів буде спрощено”, – написав міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.

Єдиний реєстр зброї передбачає також створення електронних кабінетів. Тож українці зможуть отримати послугу, не виходячи з дому, без відвідування органу Нацполіції, шляхом подачі документів через "Єдине вікно громадянина" (https://services.mvs.gov.ua) або у магазині з продажу зброї.

Доброго дня.

Надішліть будь ласка мені в особисті повідомлення фотокопію укладеного договору, щоб я його проаналізував і міг зрозуміти які у Вас виникли права та обов'язки. Після аналізу, я зможу надати відповідь про те, як Вам діяти.

Доводжу до Вашого відома, що згідно із Законом № 2982, підписаним 11 квітня Президентом України, компанія має право надавати послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном після включення до відповідного Переліку та в межах укладених зовнішньоекономічних договорів.

Закон № 2982 набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тому почне він діяти з 14 жовтня 2023 року.

Якщо будинок був куплений дружиною після укладення шлюбу із чоловіком, то він є спільною сумісною власністю подружжя, в незалежності від наявності прописки.

За загальним правилом – усе що набуто у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу, «майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу)». Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Без чоловіка Ви не зможете продати "недострой". Перебуваючи у шлюбі будь-які операції з нерухомістю можна здійснювати лише з дозволу чоловіка або дружини.

Можливо продати після розлучення, за умови, що Ви у встановленому законом порядку, розділите майно і "недострой" дістанеться Вам.

Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX, протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та за погодженням з роботодавцем може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону України «Про відпустки», проте це не є обов’язковим для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання. Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку відповідно до п. 4 частини першої ст. 9 Закону України «Про відпустки».

Що стосується надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, то цей вид відпустки без збереження заробітної плати не належить до відпусток без збереження заробітної плати, що надаються працівнику відповідно до ст. 25 та 26 Закону України «Про відпустки».

Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.

Згідно з коментарями Мінекономіки до вищезгаданого Закону, яким внесено зміни до ст. 12 Закону № 2136, закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас Мінекономіки вважає, що загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми, не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 770 ЦК України, сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Отже, якщо у договорі не визначено обставин, передбачених ч.2 ст. 770 ЦК України, то зміна власника переданого в оренду майна не є підставою ні для припинення договору оренди, ні для його зміни.

Відповідно до ст. 776 ЦК України, поточний ремонт провадиться наймачем (орендарем) за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Своєю чергою, капітальний ремонт здійснюється орендодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому законодавство не містить визначення капітального та поточного ремонтів, як і не вказує на їхні відмінності. На практиці під час укладення договору майнового найму в ньому варто визначити, що саме належить до капітального і поточного ремонту та визначити відповідальність за невиконання взятих на себе обов'язків.

Розмір орендної плати можна змінити тільки за згодою сторін – якщо інше не вказано в законі або в договорі. При цьому така угода повинна бути укладена в тій же формі, що і сам договір оренди.

Орендодавець має право збільшити розмір орендної плати в односторонньому порядку, якщо це чітко прописано в договорі.

Верховний суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 914/1085/19 зазначив наступне: "Якщо після укладення сторонами договору оренди не було істотного порушення договору другою стороною, істотної зміни стану об'єкта оренди, як і не було зміни централізованих цін і тарифів, тобто не було жодної із визначених законом та договором підстав для внесення змін до цього договору, то відсутні підстави для задоволення позову про внесення змін до договору оренди нерухомого майна."

Додатково повідомляю, що інфляційні процеси, що зумовили загальне зростання цін; зростання загальновиробничих витрат підприємства; підвищення мінімальної заробітної плати не розглядаються судами як необхідність внесення змін в договір у зв’язку з істотною зміною обставин (Постанова Вищого господарського суду України від 20.08.2008 року по справі № 11/253).

За змістом частини 1 статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. Аналіз положень статті 213 Цивільного кодексу України свідчить, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін).

У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування:

• мети правочину,
• змісту попередніх переговорів,
• усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою),
• звичаїв ділового обороту;
• подальшої поведінки сторін;
• тексту типового договору;
• інших обставин, що мають істотне значення.

У постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц Об'єднана палата КЦС ВС сформулювала правовий висновок, що у разі, коли правила тлумачення, визначені ЦК України, не дають можливості визначити дійсний зміст умов договору, потрібно застосувати тлумачення contra proferentem («слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав»).

Відповідно до пункту 2 статті 777 Цивільного кодексу України, у разі продажу квартири, що здається в оренду, квартиронаймач, який сумлінно виконує умови договору, має переважне право на її купівлю.

Враховуючи вищевикладене, продавець повинен в письмовій формі не пізніше, ніж за місяць до укладення договору, повідомити орендаря про свої наміри.