Я не можу Вам рекомендувати не сплачувати подати, оскільки це суперечить законодавству України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Кожен громадянин, який здає нерухоме майно (нежитлову нерухомість, квартири, будинки, кімнати) в довгострокову або подобову оренду має сплатити з отриманого доходу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків та 1,5 відсотки військового збору.

Здача квартири в оренду без сплати податків є правопорушенням, яке   загрожує  штрафом у розмірі від 51 до 85 тисяч гривень (ст. 212 Кримінального кодексу України).

ТАК, може, за дотримання певних вимог, що наведені нижче.

Тимчасовий захист (параграф 24) — це свого роду узаконення статусу українців, які перебувають у Німеччині. Якщо раніше перебувати в ЄС можна було тільки до 90 днів, то статус тимчасового захисту продовжує цей термін і надає ряд переваг. До того ж, оформити тимчасовий прихисток нескладно і швидко.

Якщо вам цікаво, як юридично підкріплюється цей статус, то всі питання щодо цього є в Директиві ЄС про тимчасовий захист - https://ips.ligazakon.net/document/MU01293?an=2

Тимчасовий захист можна отримати в усіх країнах ЄС, окрім Данії. Наразі це 26 країн ЄС. Перевагою цього статусу є можливість самостійного вибору європейської країні, в якій людина проживатиме. Наприклад, якщо людина перетнула кордон Польщі, а хоче жити в Німеччині, вона може просити тимчасовий захист саме тут.

Тимчасовий захист можуть отримати:

• громадяни України, які виїхали з країни 24 лютого 2022 року або пізніше через військову агресію Росії;
• люди без громадянства та громадяни іноземних країн, крім України, які до 24 лютого 2022 року були під міжнародним або національним захистом;
• члени сімей вказаних людей, у тому числі чоловік (дружина) та їхні неповнолітні неодружені діти або діти їхнього чоловіка (дружини), а також їхні близькі родичі, які жили разом з ними на момент вторгнення Росії, і які повністю або переважно перебували на утриманні таких людей;
• іноземці, які законно проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дозволу на постійне проживання та які не можуть безпечно повернутися до своєї країни.

Найбільш ефективним способом є договір дарування.

Відповідно до ст.717 ЦК України, договір дарування (дарчі) - це документ, який підтверджує, що право власності на майно, яке належить дарувальнику, на безоплатній основі передається ним одареному. Така передача може відбутися відразу або здійснитися в майбутньому за умови настання певних обставин.

Договір дарування або дарча набуває законної сили тільки після посвідчення нотаріусом. Дарувальник і обдаровуваний обов’язково повинні бути присутніми у нотаріуса при оформленні угоди. Дарча може бути оформлена за місцем знаходження нерухомості або місцем реєстрації учасників угоди. Загалом, вибір нотаріуса залежить від власних пріоритетів.

Для оформлення договору дарування той, хто прийняв рішення подарувати нерухомість, крім паспорта та коду, серед основних повинен мати при собі такі документи:

• правовстановлюючий документ на об’єкт нерухомості;
• довідку про осіб, зареєстрованих на даній житлоплощі;
• акт оцінки об’єкта нерухомості;
• письмову згоду другого з подружжя на проведення операції, якщо нерухомість придбана в шлюбі;
• при недосягненні обдаровуваним віку 18 років або наявності зареєстрованих у квартирі неповнолітніх — дозвіл органу опіки та піклування

При оформленні дарчої на нерухоме майно родича, що належить до 1 або 2 ступеня споріднення, необхідно сплатити державне мито, яке становить 1% від вартості нерухомості. При даруванні далекому родичу або особі, яка не перебуває у родинних стосунках з дарувальником — додаткові 5% і 1,5% військовий збір від суми оцінки.

Обмежена придатність не позбавляє Вас можливості у проходженні військової служби, однак, у зв'язку із цим є певні обмеження.

Особи, що визнані обмежено придатними до військової служби, не можуть служити у десантних військах, плавскладі, морській піхоті, у спецспорудах та ін.

Проте, вони придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах (ТЦК та СП), установах, організаціях, навчальних закладах тощо.

Тобто вас не можуть направити в бойову частину на передову, але можуть мобілізувати і залишити, наприклад, проходити службу при військкоматі (ТЦК та СП).

Саме під час проходження медичної комісії вказується, які види служби та воєнні роботи протипоказані людині з обмеженою придатністю. Це залежить і від фізичного стану здоров’я, і від військової спеціальності, займаної посади, віку та роботи військовозобов’язаного.

У зв'язку із вищевикладеним, Ви можете перевестись в іншу частину, яка відповідає постанові ВЛК.

Транспортні засоби, військовими, під час дії військового стану, можуть вилучати у:

• органів виконавчої влади;
• органів місцевого самоврядування;
• підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності;
• громадян - власників транспортних засобів.

При цьому є низка винятків, у кого не можуть забрати автомобіль таким чином:

• дипломатичні та консульські установи іноземних держав;
• представництва іноземних та міжнародних організацій;
• особи без громадянства та іноземці.

Процес вилучення транспортного засобу проводиться безпосередньо через військкомати (ТЦК та СП), тобто людина у формі не має права підійти до громадянина на вулиці та забрати автомобіль.

При вилученні техніки має бути складений акт прийняття-передання техніки, у якому зазначається її балансна вартість (для підприємств) або вартість згідно з документами про придбання транспортного засобу (для громадян).

Вилучення відбувається не назавжди, а на період проведення мобілізації + 30 календарних днів із дати оголошення демобілізації. Після цього транспортний засіб мають повернути. У разі, якщо транспортному засобу було завдано шкоди, то власник має право на відшкодування шкоди.

За компенсацією необхідно звертатися до того ж ТЦК та СП, який займався процесом вилучення автомобіля.

Згідно норм Сімейного та Цивільного законодавства неповнолітні особи у віці від 14 до 18 років можуть самостійно обирати місце проживання, але тільки з-поміж місць проживання їх батьків (усиновлювачів). Відповідно місце проживання неповнолітніх, починаючи з 14 років, може бути зареєстроване за місцем проживання їх батьків (усиновлювачів), опікунів/піклувальників; за місцем проживання одного з батьків, з ким вони проживають за вибором самих дітей.

Останні зміни статті 177 Сімейного кодексу України, стосувались її другого абзацу, другої частини.

Законом № 1871-IX від 05.11.2021 року, до вищевказаної статті внесено наступні зміни: в абзаці другому частини другої статті 177 слова "в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири" замінити словами "щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина".

Тобто, відповідно до вищевикладений змін, абзац 2 частини 2 статті 177 Сімейного кодексу України виглядає наступним чином: "Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина".

Відповідно до пункту 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, Ви можете виїхати за кордон тільки супроводжуючи особу за якою встановлено догляд.

Виключення становить тільки якщо особа, за якою встановлено догляд, перебуває на консульському обліку.

Відповідно до пункту 2-1 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев’ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев’ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.

Послуги суду, тобто сплата судового збору здійснюється тією особою, що звертається до суду. За подання до суду позовної заяви про розлучення, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак повідомляю, що в разі задоволення Вашої позовної заяви, сплачений Вами судовий збір буде повернуто за рахунок відповідача у справі.

Щодо послуг адвоката, то витрати за надання останнім правової допомоги несе особа яка звернулась до адвоката. Однак, в разі задоволення позовної заяви, також є можливість повернути сплачені Вами кошти за надання правової допомоги адвокатом, за рахунок відповідача у справі. Для цього до суду необхідно подати відповідну заяву, у відповідний строк, із наданням доказів, які підтверджують понесені Вами витрати за отриману правову допомогу.

Оскаржується не сам факт нагляду (перевірка), а його результати (за необхідності). Наслідком перевірок, як правило, є накладення ДАБІ штрафів за порушення правил здійснення містобудівної діяльності.

У разі виявлення правопорушення, посадовою особою ДАБІ складається протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю протягом 15 днів з дня одержання протоколу про правопорушення. Справа може розглядатися за участю суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності.

На етапі розгляду справи, досить важливим є надання пояснень/заперечень щодо складання протоколу. В майбутньому це буде вкрай важливим, при судовому розгляді справи.

За результатами розгляду справи, ДАБІ виносить постанову про накладення штрафу, що є виконавчими документами та підлягає виконанню в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної  діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення.