Всі відповіді

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України (далі - СК України), місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання.

Суд завжди діє виключно в інтересах дитини. Головна мета — найкращі умови для комфортного життя та повноцінного розвитку дитини. Під час розгляду справи, суд звертає увагу на те, як батьки поводять себе стосовно дитини. Доказами відповідального батьківства слугують:

• свідчення сусідів, котрі можуть підтвердити обставини, приведені у позові;
• пояснення з закладу дошкільної освіти або школи, в якому навчається дитина;
• свідчення про те хто з батьків забирає дитину з садочка, відвідує батьківські збори, проявляє цікавість до успіхів, стежить за здоров’ям дитини та проходить медогляди;
• довідки про вчасну сплату аліментів на утримання дитини;
• у разі позбавлення батьківських прав на інших дітей, рішення суду про це.

Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України, особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Тобто після досягнення цього віку жодні дозволи чи супровід для виїзду дитині не потрібні.

За відсутності згоди одного з батьків виїзд громадянина України, який не досяг 16-річного віку, за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.