Відповідно до п.п. 2-3 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа примусово ліквідується:

1. за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;
2. за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Можна виділити такі основні етапи процедури ліквідації:

• Повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію про початок процедури ліквідації.
• Повідомлення контролюючих органів про початок процедури ліквідації.
• Визначення кредиторів та повідомлення їх про початок процедури ліквідації.
• Продаж активів, розрахунки з усіма кредиторами, складання ліквідаційного балансу.
• Звільнення працівників.
• Закриття банківських рахунків, анулювання свідоцтв, дозволів та виключення з реєстрів.
• Перевірка контролюючого органу.
• Отримання довідок від ДПСУ та ПФУ.
• Передача документів до архівних установ, знищення печаток та штампів.
• Внесення відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру.

Перелік документів, які необхідно подати до відповідних органів:

• Повідомлення до ДПС, у довільній формі, про початок процедури ліквідації;
• Складання кінцевого ліквідаційного балансу та затвердження його на зборах учасників підприємства, яке ліквідується, відповідно до чинного законодавства (частина 7 та частина 11 статті 111 Цивільного кодексу України).
• Подання останньої звітності до Державної податкової служби (ДПС), Пенсійного фонду України (ПФУ) та Державної служби статистики (Держстат) за останній звітний період. Рекомендується здійснити цю процедуру до закінчення звітного періоду або у встановлений строк (пункт 49.1 Податкового кодексу України, лист Державної фіскальної служби від 23.11.2016 року № 7611/С/26-15-12-05-11). Звітність готується після складання ліквідаційного балансу, оскільки баланс входить до складу податкових декларацій з податку на прибуток і єдиного податку. Останнім податковим періодом вважається період, в який припадає дата ліквідації (підпункт 137.4.3 Податкового кодексу України). В деклараціях слід зазначити, що це остання звітність. Також необхідно вказати дані рішення зборів засновників та дату змін у Єдиному державному реєстрі (крок 3), оскільки у деклараціях немає спеціальних відміток. Рекомендується подати звітність заздалегідь, а не чекати останніх строків.
• Отримання від ДПС та ПФУ довідок про відсутність заборгованості зі сплати податків і єдиного соціального внеску (це форми № 30-ОПП та 11-ЄСВ). Сплата податків і соціальних внесків повинна бути здійснена до цього моменту. Юридична особа не вважається знятою з податкового обліку до отримання довідки за формою № 30-ОПП. Однак у період між датами складання проміжного та кінцевого ліквідаційного балансів можуть виникнути інші зобов'язання з оподаткування, тому їх також слід оплатити.
• Подання до ДПС форми № 20-ОПП з оновленою інформацією про закриття об'єктів оподаткування протягом 10 робочих днів після їх закриття.
• Закриття банківських рахунків. При закритті рахунків отримання виписок по них за останні 3 роки. На рахунках повинні бути нульові залишки.
• Списання печаток, штампів, якщо такі є. Про це слід скласти відповідний акт (наказ Міністерства юстиції від 14.03.2013 року № 430/5).
• Здача документів в державний архів та отримання довідки про це.
• Скасування кваліфікованих електронних підписів (КЕП) у акредитованих центрах, які їх видавали.

Ліквідація є однією із форм припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується:

1. за рішенням її учасників, суб’єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2. за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;
3. за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно зі статтею 110 Цивільного кодексу України, основами для припинення юридичної особи за рішенням суду можуть бути такі обставини: недійсна державна реєстрація юридичної особи, визнання юридичної особи банкрутом, позов учасника юридичної особи або позов відповідного органу державної влади. Також причинами для ліквідації юридичної особи за рішенням суду можуть бути незаконна діяльність, невідповідність розміру статутного капіталу, неподання фінансової податкової звітності протягом року, а також виявлення ознак фіктивної діяльності юридичної особи.

Якщо Ви не згодні із судовим рішенням про ліквідацію юридичної особи, то є можливість оскаржити його в апеляційному та касаційному порядках.

Щодо захисту прав робітників під час процедури ліквідації

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку, зокрема при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення за пунктом 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Детальніше із ними можна ознайомитись за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n324

Відповідно до чинного законодавства, не існує можливості виключити строк попередження працівника про його майбутнє звільнення (не менше ніж за 2 місяці) у разі його перебування у відпустці або тимчасовій непрацездатності. В ситуації, коли строк попередження не був дотриманий, і якщо працівник не підлягає поверненню на роботу з інших підстав, суд встановлює нову дату звільнення, враховуючи період, протягом якого він працював після отримання попередження.

Якщо Вам необхідна допомога з оскарження рішення про ліквідацію юридичної особи, то будь ласка звертайтесь.

Законодавство не передбачає обов'язку інформувати кредиторів у разі самоліквідації підприємства, за винятком випадків ліквідації через процедуру банкрутства.

Не існує також конкретно визначеного методу для такого повідомлення, але припускається, що кредитори повинні самостійно отримати цю інформацію з Єдиного державного реєстру.

Тим не менше, рекомендується повідомити кредиторів особисто, використовуючи рекомендований лист з описом вкладення або здійснити вручення особисто з отриманням під підпис. Це необхідно, щоб уникнути можливих судових суперечностей.

Також необхідно опублікувати повідомлення про ліквідацію підприємства у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, де буде вказано порядок та термін подання кредиторами вимог. Зазначений термін повинен становити не менше 2 місяців і не більше 6 місяців. Публікація цього повідомлення слугуватиме доказом того, що Ви забезпечили інформування про ліквідацію, навіть якщо було пропущено інформування конкретного кредитора особисто.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1. у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2. у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3. у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4. у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Звичайно, за можливості все детально зафіксуйте. За можливості зробіть фото/відео зруйнованого (пошкодженого) майна та збережіть контактні дані очевидців (у разі наявності таких).

Наразі діє Закон, згідно якого держава відшкодовує громадянам збитки, що завдані внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Окремо державою може бути прийнятий додатковий Закон, який регулюватиме відшкодування збитків внаслідок підриву Каховської ГЕС, однак наразі така інформація відсутня.

22.05.2023 року набув чинності Закон України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна є:

фізичні особи - громадяни України, які є:

а) власниками пошкоджених/знищених об’єктів нерухомого майна;

б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "б" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;

в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об’єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об’єкт відповідно до Закону України "Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;

г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об’єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", - у разі отримання компенсації за пошкоджені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;

ґ) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об’єкти нерухомого майна, визначені підпунктами "а"-"в" пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об’єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону;

д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами "а"-"ґ" цього пункту;

об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, управителі багатоквартирних будинків, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, які здійснюють утримання відповідних будинків, особи, уповноважені співвласниками багатоквартирних будинків відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (у разі якщо співвласники самостійно здійснюють утримання багатоквартирного будинку та в цьому будинку не створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, не призначено управителя, відсутній житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснює його утримання), - у разі отримання компенсації за пошкоджене спільне майно багатоквартирного будинку.

Протягом періоду воєнного стану та упродовж одного року після його припинення або скасування, можна звернутися до Комісії з розгляду питань щодо компенсації за нанесені збитки із заявою про отримання відшкодування за зруйнований об'єкт нерухомого майна. Вищевказана заява може бути поданою як в електронній так і в письмові формі.

У разі, якщо у Вас виникнуть додаткові запитання, то будь ласка звертайтесь, буду радий допомогти.

Відповідно до позиції викладеної в постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц за змістом статті 194 Сімейного кодексу України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина.

У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

Зі спадкоємця є можливість вимагати виплату заборгованості з аліментів, яка була належна спадкодавцю, проте варто відзначити, що відповідальність за відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення сплати аліментів покладається на боржника і не включається до складу спадщини. В зв'язку з цим, не існує юридичних підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника.

Наявність технічних помилок (описок) у заповіті не свідчить про порушення його форми або порядку посвідчення, а тому не є підставою для визнання заповіту недійсним, якщо волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

До вищевказаних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу № 397/1396/19 за позовом до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

З 16-ти років дитина має право на власний розсуд змінити своє прізвище та ім’я, не запитуючи дозволу батьків і опікунів.

Однак, відповідно до статті 295 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я, та (або) по батькові за згодою батьків.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я, та (або) по батькові за згодою одного з батьків, якщо другий з батьків:

1. помер;
2. визнаний безвісно відсутнім;
3. оголошений померлим;
4. визнаний обмежено дієздатним;
5. визнаний недієздатним;
6. позбавлений батьківських прав стосовно цієї дитини;
7. відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження;
8. відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

У разі заперечення одного з батьків щодо зміни по батькові дитини спір щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків стосовно дитини та інші обставини, що засвідчують відповідність зміни по батькові інтересам дитини.

Згідно Закону України «Про ОСЦПВ» відшкодування збитків постраждалим в результаті ДТП повинна зробити страхова компанія, з якою винуватець уклав договір обов’язкового страхування відповідальності власника транспортного засобу.

З метою уникнення будь-яких проблем щодо отримання страхового відшкодування, кожен учасник дорожнього руху повинен дотримуватись наступних правил:

• У випадку наявності постраждалих осіб у результаті аварії, необхідно негайно викликати швидку допомогу та повідомити поліцію, а також надати необхідну першу допомогу;
• Учасники дорожньо-транспортної пригоди повинні обмінятися відомостями про себе, включаючи місце проживання, і надати інформацію про дійсні поліси обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Залежно від обставин ДТП, вони можуть зателефонувати патрульній поліції для оформлення дорожньої пригоди або заповнити спеціальний бланк європротоколу;
• Кожен водій зобов'язаний негайно, але не пізніше ніж за три робочі дні, повідомити свою страхову компанію про факт настання ДТП.

Відповідно до чинного законодавства, страхова компанія повинна здійснити виплату постраждалому протягом 90 днів після подання заяви на страхове відшкодування.

Важливо відмітити, що термін починається розраховуватися з дати отримання страховою компанією заяви та всіх необхідних документів, а не з дати аварії.

Якщо триває судовий процес для встановлення вини в ДТП, термін виплати може перевищувати 90 днів, оскільки необхідно дочекатись рішення суду.

У разі, якщо страхової виплати не достатньо для покриття збитків, завданих в результаті ДТП, решту суми можна стягнути з винуватця ДТП через суд.

Встановлення винної в ДТП особи, в залежності від процедури, може відображатись в наступних документах:

1. Європротокол. Європротокол – спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП;
2. Постанова суду. У результаті розгляду адміністративної справи, суд виносить постанову, якою визначає особу, що винна в ДТП;
3. Вирок суду у кримінальній справі.

Детально зафіксуйте місце події (це варто зробити одразу після ДТП, до приїзду поліції). Великим плюсом буде наявність відеореєстратора, на якому буде зафіксовано момент ДТП.

Ви можете зберігати докази (фото/відео) як на своєму пристрої так і на будь-якому іншому.

Щодо очевидців ДТП, то спробуйте обміняйтеся з ними контактами. Важливо зазначити, що пасажири у транспортному засобі можуть виступати як свідки ДТП. В цьому випадку, якщо працівник поліції відмовляється відбирати у них пояснення, посилаючись на їх потенційний інтерес, необхідно вказати цей факт у розділі зауважень та/або заперечень до протоколу про адміністративне правопорушення. (Зазначте повну інформацію про осіб, які були свідками, включаючи всі їхні реквізити)

Окрім фото/відео доказів та показів свідків, слід відзначити протокол про адміністративне правопорушення та схему місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський. Слід уважно підійти до процедури складання протоколу та схеми ДТП.

Необхідно удостовіритись, що всі обставини об'єктивно в них (протоколі/схемі) відображені, оскільки, наприклад, схема місця ДТП містить багато важливої інформації, такої як:

1. ділянка дороги, на якій сталась ДТП;
2. сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив’язка об’єктів та слідів;
3. транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів;
4. сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям;
5. інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об’єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту;
6. координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів;
7. ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами;
8. ширина тротуарів, узбіччя;
9. розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття;
10. розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;
11. розташування дорожньої розмітки;
12. розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;
13. розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.

Обов’язково на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об’єктів, зображених на схемі.