Найперше, на що варто звернути увагу — це репутація та надійність компанії, зручність та вигідність запропонованих продуктів, швидкість та доступність послуг.

Перевірити дійсність ліцензії фінансової установи у довоєнний час можна було на сайті НБУ. На жаль, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, цей сервіс поки що функціонує з обмеженнями.

Важливо прочитати всі умови кредитного (іпотечного) договору і оцінювати фінансову компанію, враховуючи всі її плюси та мінуси. Зокрема, це платежі за послуги з обслуговування кредиту, додаткові комісії, штрафи за прострочення, платежі за додаткові послуги тощо.

Переконайтеся, що кредитор, у разі необхідності, піде Вам на зустріч та допоможе з вирішенням проблем (в умовах сьогодення це дуже актуально).

10 жовтня 2013 року Державною іпотечною установою було затверджено вимоги до іпотечних кредитів. Ці Вимоги до іпотечних кредитів розроблені для забезпечення виконання статутних завдань Державної іпотечної установи. Вимоги визначають умови, яким має відповідати іпотечний кредит, наданий первинним кредитором, для можливості набуття Установою прав вимоги за таким кредитом (здійснення операції рефінансування).

Детально ознайомитися з цими Вимогами можна тут: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0002534-13#Text

24 лютого 2022 року було внесено ряд змін у цивільний кодекс України, в Закон України "Про іпотеку" та "Про споживче кредитування".

Згідно з цими змінами, не стягується з боржників штраф за прострочення за оплату кредиту. Деякі банки пропонують кредитні канікули (відтермінування по виплатах без нарахування додаткових відсотків чи штрафу).

20 лютого 2023 року Торгово-промислова палата визначила повномасштабне вторгнення росії в Україну як форсмажорну обставину. Форсмажорна обставина тимчасово дає право не виконувати умови кредитного чи іпотечного договору. Тобто клієнт чи позичальник може не виконувати умови договору і має  право не платити по своїх зобов’язаннях.

Тут має місце зустрічне поняття як "продаж нерухомості, що в іпотеці". Керуючись цим, продати іпотечну нерухомість (квартиру) майже неможливо. Отже, і купити нерухомість в іпотеці також неможливо.

В Україні за оформлення продажу іпотечної квартири беруться вкрай рідко: ані нотаріуси, ані банківські установи не зацікавлені у підписанні таких договорів. Адже, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реалізація житла з обтяженням заборонена.

Того, хто захоче купити іпотечну нерухомість, нині знайти нелегко, особливо за вигідних для продавця умов. Однак, якщо вдалося знайти покупця іпотечного житла, спершу слід усно домовитися з ним про відчуження нерухомого майна. Як і будь-яке майно, квартиру з обтяженням можна продати на вигідних, невигідних і збиткових умовах.

Вигідні умови: охочий купити «боргову» квартиру сплачує теперішньому власнику оселі суму, яку він уже виплатив за договором іпотеки, і у подальшому погоджується сплачувати решту боргу. Це – вдалий варіант для продавця. Так він порівняно мало що втрачає. 

Невигідні умови: потенційний покупець квартири в іпотеці виплачує продавцеві лише частину суми, яку той віддав, щоб сплачувати борг перед банком. Отже, іншу частину грошей власник житла у борг втрачає, як і право на це житло.

Збиткові умови: найгірший варіант для продавця, коли у вкрай критичних ситуаціях він продає житло, натомість не отримуючи компенсації за виплачену частину іпотечного боргу. Він «виходить з іпотеки», втрачаючи кошти, яким покривав до цього часу іпотеку, і залишаючись без нерухомості.

Щодо зміни умов кредитування іпотечного договору, то при оформленні іпотеки може вказуватися пункт, що за будь-яких змін кредитування потрібно буде складати додаткову угоду. У цьому випадку людина може бути спокійною. Ніхто без неї не змінить умови користування позиковими коштами. Новий кредитор може змінити умови кредитування, але з його згоди.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Вам необхідно звернутися до органу опіки та піклування, якщо це не допоможе врегулювати порядок побачень з дитиною та участь у її вихованні, необхідно звертатися до суду з позовною заявою.

Цивільно-правовий договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Цивільно-правовий договір є однією з підстав виникнення зобов’язальних правовідносин.

Трудовий договір — договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків.

Трудовий і цивільно-правовий договір мають різні предмети регулювання   Так, за трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його  трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі. Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому цивільно – правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Особа, яка працює за цивільно – правовим договором, не має певних гарантій порівняно з особою, яка працює за трудовим договором.

Так, можна. Ім’я, прізвище, по-батькові можуть бути зареєстровані в якості торгової марки, бренду.

Процедура реєстрації прав на імена, прізвища в Україні нічим не відрізняється від звичайної реєстрації торгової марки. Єдине, на що варто звернути увагу, це:

1) мова, на якій Ви хочете зареєструвати такий бренд або торгову марку (за законодавством України це може бути будь-яка мова);

2) визначити види послуг або товарів, для яких Ви хотіли б отримати правову охорону і виняткове право на ім’я, прізвище, псевдонім;

3) словесна частина у вигляді Ваших повного ПІБ або ініціалів можуть бути зареєстровані у вигляді логотипу, тобто одночасно і в сукупності з зображенням, малюнком, дизайном.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи:

1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.  

Предмет позову – це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.   Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.