Позбавлення батьківських прав стосується тільки дітей, щодо яких є рішення суду. Стосовно інших дітей батьківські права зберігаються.

Мати чи батько, яких було позбавлено батьківських прав, втрачають свої права щодо дитини, які за загальним правилом належать їм як батькам за фактом спорідненості з нею, а саме:

• втрачають особисті немайнові права щодо дитини (наприклад, право вирішувати питання виховання дитини та навіть вільно спілкуватися з нею, право давати дозвіл на зміну дитиною свого прізвища чи імені, право визначати місце проживання дитини та дозволяти чи забороняти її виїзд закордон тощо), а також звільняються від обов'язків щодо її виховання;
• перестають бути законним представником дитини (не можуть як раніше представляти без окремої довіреності її інтереси в судах чи інших органах і тощо); втрачають права на будь-які пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
• не можуть бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником (тобто не зможуть усиновити іншу дитину);
• не можуть одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вони могли б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо);  втрачають інші права, засновані на спорідненості з дитиною (наприклад, їх дитина може бути усиновлена без їх згоди, як батьків);
• втрачають право на спадкування після дитини (крім випадків, коли їх спадкування передбачене заповітом дитини).

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Процедура позбавлення прав батьків відбувається лише в судовому процесі. Але перед тим як звернутися до суду необхідно зібрати докази, що особа ухиляється від виконання обов'язків щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

Для позбавлення батьківських прав необхідно вчинити наступні дії:

1. Встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх, навмисно ухиляється від лікування (хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани) та зібрати всі необхідні підтверджуючі докази;
2. Звернутись до органу опіки та піклування з тим, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та відношення до виконання своїх батьківських обов'язків;
3. Звернутись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та отримати за результатами розгляду прийняте судом рішення.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

За загальними правилами виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав якщо вони:

1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);
2. ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3. жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо);
4. є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва; 
6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 Сімейного Кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Жінкам, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, надається допомога, розмір якої дорівнює 100% середньої зарплатні. Мінімальна сума — 213,53 грн на день.

Це означає, що в інформаційній системі МВС не вистачає даних для створення цифрового образу документів. Скористайтеся простою онлайн-формою верифікації документа в кабінеті водія (https://e-driver.mvs.gov.ua/login). Після обробки даних документ автоматично з'явиться в Дії.

Відповідно до пункту «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає, зокрема оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

До позасудового механізму можна віднести такі способи захисту прав:

1. звернення (скарга) до посадової особи/головного лікаря медичного закладу;
2. звернення (скарга) до департаменту охорони здоров’я територіальних органів влади;
3. звернення (скарга) до Міністерства охорони здоров’я України;
4. звернення (скарга) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками;
5. парламентський контроль за додержанням прав людини (звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

У Вас є можливість звернутись до посадових осіб закладу охорони здоров’я з метою висловлення своїх пропозицій, зауважень чи скарг щодо діяльності медичних працівників, які порушують їх права, чи інших несприятливих для пацієнта обставин. Скаргу з приводу порушення прав пацієнта може бути подано як в усній так і в письмовій формі, однією особою або групою осіб (колективно).

Зі зверненням щодо порушення прав можна звернутись до керівника закладу охорони здоров’я. У разі неможливості, або небажання медичного закладу усунути виявлені порушення, у пацієнта є можливість звернутись до відповідних компетентних органів влади у сфері охорони здоров’я, наприклад, до департаменту охорони здоров’я місцевої державної адміністрації, в межах територіальної юрисдикції якого відбулось порушення прав пацієнта. Також, особа, яка вважає, що її права як пацієнта порушені, має право звернутися безпосередньо до Міністерства охорони здоров’я України, яке забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, додержання закладами охорони здоров’я, підприємствами, установами та організаціями права громадян на охорону здоров’я та прав пацієнта (підпункт 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267). Відповідне звернення можна подати, звернувшись на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я України : 0 800 50 52 01, або заповнивши електронну форму для звернення громадян: https://moz.gov.ua/zvernennja-gromadjan.

Якщо позасудовий механізм не дав жодних результатів або є недоцільним за конкретних обставин, може бути застосовано судовий механізм. У разі порушення прав, пацієнт може звернутись до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, залежно від обставин та характеру порушення прав.

"Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк" (ст. 40 Конституції України).

Право на подання скарги закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів (стаття 13), Основах законодавства України про охорону здоров’я (стаття 6).

Заяву зі скаргою може бути подано в усній, письмовій чи електронній формах. Скарга повинна містити правильні реквізити найменування медичної установи, адресу установи, прізвище, ім’я по-батькові особи, яка звертається, фактичне місце проживання з позначенням поштового індексу, засобу зв’язку, наявності електронної скриньки. Далі потрібно розкрити суть питання і чітко сформулювати прохання чи вимоги, вказати яким способом Вам має бути надана відповідь (на електрону скриньку або на поштову адресу) і поставити дату та підпис.

Письмове звернення рекомендується реєструвати безпосередньо при поданні. А у разі його надіслання поштою використовуйте послуги рекомендованого листа чи повідомлення про вручення. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно у 5-денний строк повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями.

Зі скаргою Ви можете звернутися до головного лікаря і попросити її зареєструвати. Якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я Вашого міста чи області із письмовою заявою або скаргою і попросіть вхідний номер.

Отримання довідки 122-2/о:

Зробити довідку психіатра можна в будь-якій державній клініці на території України, Потрібно записатися до відповідного фахівця на прийом, відвідати його для подальшого обстеження.

Для проходження огляду і отримання сертифікату психіатра, необхідно надати:

• паспорт;
• приписне свідоцтво або військовий квиток.

Оформлення сертифіката на бланку державного зразка проводиться відразу після отримання висновку лікарів.

Для оформлення розлучення потрібні копії свідоцтв про народження дітей, а не оригінали.