Якщо в закладі харчування Вам принесли замовлення, яке непридатне для споживання (несвіже), Ви маєте право не сплачувати за цю страву і вимагати безкоштовно замінити її на іншу. 

Якщо адміністрація закладу відмовляється безкоштовно замінити страву, то рекомендую оплатити страву та зафіксувати докази порушення Ваших прав: сфотографуйте страву, зображення в меню, збережіть чек. Після цього зверніться із заявою про порушення своїх прав до територіальних органів Держпродспоживслужби України або до суду за місцем проживання.

Прямої заборони споживати продовольчі товари до моменту їхньої оплати в Законі «Про захист прав споживачів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text) немає. Проте, поки покупець не заплатить за товар, він є власністю супермаркету. Працівники можуть  зробити лише зауваження і попросити заплатити за нього на касі. Якщо покупець відмовиться його оплачувати, то можуть викликати поліцію.

Як тільки Ви завітали до будь-якого закладу, Ви автоматично укладаєте з ним публічний договір і приймаєте його правила (стаття 633 Цивільного кодексу). Тому, якщо Ви навмисно розбили посуд закладу, варто оплатити пошкоджений товар. Але платити треба, коли Вас про це повідомили.

Правила оплати за розбитий посуд:

Через своє меню, де на останній сторінці вказана вартість кожного інвентаря заклад повідомляє правила оплати за розбитий посуд. Сторінка з прайсом має бути завірена власником закладу та бухгалтером, мають бути відповідні підписи та печатки. Якщо цього всього немає — це не зобов'язує Вас оплачувати розбитий посуд.

Примусове стягнення за розбитий посуд можливе, але лише через суд у випадку, якщо Ви відмовитесь від відповідної оплати.

Пояснити це можна лише тим, що заклади хочуть цим мінімізувати податки. Кафе і ресторани, щоб продавати алкоголь і водночас з усієї їжі платити малий податок, в одному закладі відкривають одразу два підприємства: ФОП для їжі й ТОВ для продажу алкоголю.

Чинним законодавством України не передбачено жодного нормативно-правового акту чи статті, що б забороняли приносити свою їжу в кінозал. Всі заборони на наявність власної їжі встановлюються самим кінотеатром. Але важливо пам'ятати, що всі внутрішні правила кінотеатру носять рекомендаційний характер.

Закон України «Про захист прав споживачів», а саме ч.1 ст. 17, свідчить про те, що застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Якщо Ваші права були порушені, Ви маєте право викликати поліцію, звернутися до суду і стягнути моральну шкоду за порушення прав споживачів.

Загальні умови транспортування домашніх тварин у міському автомобільному транспорті закріплені у Постанові КМУ від 16.11.2011 № 1402 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-2011-%D0%BF#Text), згідно яких можна у салоні транспортного засобу перевозити дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності повідка, за умови, що тварини не забруднюють салон та речі пасажирів і розташовуються на підлозі, а за наявності підстилки – на сидінні (в таксі).

Також перевезення домашніх тварин у наземному громадському транспорті дозволяється:

1. При відсутності знаку заборони при вході;
2. На задньому майданчику транспортного засобу;
3. При наявності індивідуального номерного знаку і свідоцтва про реєстрацію тварини;
4. Для собак середніх та крупних порід на короткому повідку і у наморднику, для собак дрібних порід та котів у безпечних для тварини контейнерах, що забезпечують надійну ізоляцію;
5. За умов дотримання громадського порядку та чистоти в місцях загального користування і гарантії безпеки іншим особам чи тваринам.

Під час транспортування тварини особа, яка її супроводжує, несе відповідальність за її життя та здоров'я і повинна слідкувати за додержанням належних санітарно-гігієнічних умов.

Відповідно до ст. 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-,  кіно-,  теле-  чи відеоплівку лише за її згодою. У ст.32 Конституції України вказано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З даних вимог законодавства випливає, що відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за згодою особи на його проведення. В іншому випадку воно є незаконним.

Також треба враховувати, що, влаштовуючись або вже працюючи на певній посаді, працівник має право на повну достовірну інформацію про умови праці та вимоги на робочому місці (ст.29 КЗпП), до них також можна віднести способи контролю щодо його виробничої діяльності.

Отже, можна зробити висновок, що роботодавцю необхідно: регламентувати внутрішні процедури моніторингу працівників та довести до відома працівників про це.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text), як і «Порядку здійснення торговельної діяльності й правил торговельного обслуговування населення» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF#Text), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 р., не передбачено обов’язку покупців здавати свої речі в камери схову супермаркетів для реалізації права на здійснення покупок.

Якщо не пускають із Вашими речами в торговий зал, то знайте свої права: Ви маєте право попросити книгу скарг і пропозицій і залишити в ній відповідний запис із вказівкою про порушення прав споживачів, адже магазин порушує принцип публічності договору, оскільки він не має права відмовити в продажу товарів громадянинові за наявності можливості продати відповідний товар або зробити послугу.

Якщо ж Ви поклали речі у камеру схову магазину, адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за схоронність Ваших речей. Адміністрація бере на себе обов’язок зі збереження зданих покупцями на зберігання речей. Це підтверджується видачею покупцеві номерного жетона, іншого знака, що засвідчує прийняття речі на зберігання (відповідно до ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України). Фактично Ви укладаєте з адміністрацією супермаркету договір про зберігання.

Ви можете виїхати за кордон на лікування за спрощеною процедурою. Лікарня, де Ви перебуваєте на це момент має зробити висновок про Ваш виїзд як пораненого та надіслати пакет Ваших документів до відповідного державного органу.

До цього пакету документів входять:

1. згода захисника України або його законного представника на лікування за кордоном з наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, що стосуються медичної інформації;
2. згода на обробку та передачу персональних даних закладам охорони здоров’я іноземних держав відповідно до законодавства у довільній формі;
3. виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;
4. висновок про необхідність направлення на лікування за кордон.

Після цього лікарня надсилає підписані документи до державного органу, що входить до складу сектору безпеки і оборони, при якому Ви проходите службу (ДПС, СБУ, ДСНС, Нацгвардія тощо). Цей орган розглядає заявку та направляє її до МОЗ. МОЗ формує запит до країн ЄС щодо лікування й обговорює умови транспортування. МОЗ направляє лист з цим підтвердженням на Командування медичних сил, ДПСУ та МЗС України.

Оплату транспортування, супроводу та перебування у клініці здійснює країна, що буде приймати Вас. За потреби, оплатити ці послуги можуть і для людини, яка супроводжує Вас – дружини, одного з батьків чи одного з дітей, зокрема, усиновлених. Закордонна лікарня може забезпечити і повернення до України. Для цього треба звернутися до МОЗ, або ж звернутись до свого лікаря за кордоном із проханням посприяти поверненню додому.

Отже, для перетину кордону Вам потрібні такі документи:

1. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон або паспорт громадянина України (за їх відсутності – документи, що містять відомості про особу, на підставі яких ДПСУ дозволить перетин державного кордону);
2. Висновок про необхідність направлення особи на лікування за кордон;
3. Лист МОЗ про погоджений з іноземною стороною перелік осіб, яких заклади охорони здоров’я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном.

Для цього потрібно:

1. Надіслати заяву до Департаменту інформатизації МВС України електронною поштою: pgmia@mvs.gov.ua або на адресу Міністерства внутрішніх справ України: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10.

2. До заяви прикріпити копії паспорта заявника та документа, який підтверджує родинні зв’язки. Також додати копію паспорта чи іншого документа, який підтверджує особу розшукуваного, де чітко видно його особисті дані.

3. Витяг буде надіслано на вказану в заяві електронну адресу або ж на зворотну поштову адресу.

У Мінреінтеграції зазначили, що перевірка особи та надання їй статусу зниклої безвісти за особливих обставин здійснюється впродовж 30 календарних днів.

Також всі питання щодо отримання витягу з Єдиного реєстру можна задати на гарячій лінії за номером: (050) 240-85-29.