Відповідно до статті 616 Кримінального процесуального кодексу України, люди, яких підозрюють або звинуватили у вчиненні кримінального правопорушення та щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, мають можливість звернутися до прокурора із заявою про відміну такого запобіжного заходу для подальшого призову на військову службу під час мобілізації.

Вищезазначеного права не мають особи, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України та злочинів, передбачених низкою статей, це, зокрема, умисне вбивство, зґвалтування, незаконне позбавлення волі або викрадення людини тощо.

Згідно листа Мінюсту від 10.05.2023 року: "В'язнів, яких утримують в установах Державної кримінально-виконавчої служби України, не залучали до робіт із забезпечення заходів оборони та ліквідації наслідків воєнних дій".

Наразі, в'язні можуть бути відправлені на фронт за умови їх помилування або умовно-дострокового звільнення.

Для того, щоб не приїжджати в Україну особисто, можна видати довіреність на когось, щоб він/вона пішов в банк і від Вашого імені написав відповідну заяву.

Зробити довіреність за кордоном можна в консульстві України чи в локального нотаріуса.

Для подання документів в консульстві необхідно передусім записатися на візит. Будьте проінформовані, що немає конкретно визначених термінів для назначення візиту. Іноді може знадобитися тривале очікування, але воно варте вашого зусилля, оскільки довіреність, яка видається консульською установою, не потребує додаткового засвідчення в Україні.

Довіреності, що видані іноземними нотаріусами, також мають юридичну силу, але зазвичай вимагають процедури апостиллю (легалізації). Процедуру апостилю здійснює відповідний орган країни, де було видано документ.

Нотаріус все каже вірно.

Закон України «Про нотаріат», у своїх положеннях визначає, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Існує велика кількість видів договорів. Для того, щоб Вам надати точну відповідь, необхідно щоб Ви написали точну назву договору.

В загальному, відповідно до статті 203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Найперше, що потрібно це письмово звернутись до контрагента із вимогою відшкодування збитків, обґрунтовуючи вимогу посиланням на конкретний пункт договору та/або статтю закону.

Це необхідно зробити, оскільки, відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.

В подальшому, якщо контрагент незаконно відмовить Вам у відшкодування збитків, звернуться із позовною заявою до суду, в якій необхідно буде обґрунтувати свої позовні вимоги та надати відповідні докази.

Вимоги щодо позовної заяви визначені в статті 175 ЦПК України - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n7328

Найперше, що потрібно зробити - це заявити про своє право на захисника, для отримання професійної правової допомоги.

Підозрюваний, має право:

1. знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2. бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз’яснення;
3. на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4. не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5. давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
6. вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7. у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 КПК України;
8. збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9. брати участь у проведенні процесуальних дій;
10. під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11. застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12. заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13. заявляти відводи;
14. ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК України , та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК України;
15. одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16. оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України;
17. вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18. користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави;
19. підозрюваний, який є іноземцем і тримається під вартою, має право зустрітися з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язує забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується:

1. До особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,— виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2. До раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3. До раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років,— виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4. До раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5. До раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6. До особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ КПК України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Допит є процесуальною дією, регульованою кримінально-процесуальними нормами, і є інформаційно-психологічним процесом комунікації між учасниками, спрямованим на отримання інформації про факти, які відомі особі, що піддається допиту, і мають значення для встановлення істини у справі.

Згідно зі статтею 224 КПК України, допит проводиться на місці проведення досудового розслідування або в іншому місці за згодою особи, яку планують допитати. Кожен свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

Допит не може тривати без перерви більше ніж дві години, і загалом не може перевищувати восьми годин на день.

Перед проведенням допиту особа ідентифікується, їй пояснюються її права, а також процедура проведення допиту. У разі допиту свідка, йому наголошується на кримінальній відповідальності за відмову від надання показань або надання завідомо неправдивих показань, а потерпілому - за надання завідомо неправдивих показань. За необхідності може залучатись перекладач.

Обвинувальний акт складається слідчим, після чого його затверджує прокурор. Прокурор також може скласти обвинувальний акт у випадку незгоди з актом, складеним слідчим.

У складі обвинувального акта повинні міститися обов'язкові відомості, передбачені КПК, зокрема:

• особові дані обвинуваченого та потерпілого;
• виклад фактичних обставин злочину, вважаних прокурором доведеними, правова кваліфікація злочину з посиланням на положення КК та формулювання обвинувачення;
• обставини, які загострюють або пом'якшують покарання;
• розмір завданої збитку кримінальним правопорушенням;
• витрати на залучення експертів.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він самостійно склав акт.

До обвинувального акта додаються:

• реєстр матеріалів досудового розслідування;
• цивільний позов, якщо такий був поданий;
• підписна розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та інших документів;
• інші визначені документи.

Прокурор зобов'язаний надати копію обвинувального акта підозрюваному, його адвокату та законному представнику, підтверджуючи це своїм підписом.

Обвинуваченим (підсудним) в Україні є особа, щодо якої обвинувальний акт переданий до суду.

Суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК.

Судовий розгляд проводиться лише в рамках обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті.

Для отримання правової допомоги, Ви можете звернутись до буль якого адвоката та укласти з ним договір про надання правової допомоги.

Також існує можливість отримати правову допомогу в рамках державної програми "Безоплатна правова допомога", відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Під час досудового розслідування потерпілий має право:

• на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
• отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
• подавати докази на підтвердження своєї заяви;
• брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
• отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Під час кримінального провадження потерпілий має право:

• бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені КПК України;
• знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
• подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
• заявляти відводи та клопотання;
• за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
• давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
• оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України;
• мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
• давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
• на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
• знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК України, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 КПК України, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
• застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
• одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК України;
• користуватися іншими правами, передбаченими КПК України.

Під час судового провадження потерпілий має право:

• бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
• брати участь у судовому провадженні;
• брати участь у безпосередній перевірці доказів;
• підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
• висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
• знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
• оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК України.

Свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (частина перша статті 65 КПК України). Отже Ви стаєте свідком, якщо Вам відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження і Ви викликаєтесь для дачі показань.

Свідок має наступні права в рамках кримінального провадження:

1. Інформаційне право: свідок має право бути ознайомлений з причиною та змістом кримінального провадження, у якому його допитується.
2. Право на правову допомогу: свідок може скористатися послугами адвоката під час свідчень та участі у будь-яких інших процесуальних діях.
3. Право відмовитися від показань: свідок може відмовитися від дачі показань щодо себе, своїх близьких родичів та членів сім'ї, які можуть викликати підозру або обвинувачення в скоєнні кримінального правопорушення. Він також може уникати відповідей на запитання, що стосуються конфіденційної інформації.
4. Мовні права: свідок може надавати показання рідною або іншою мовою, якою він володіє, а також користуватися послугами перекладача.
5. Право на використання нотаток та документів: свідок може користуватися своїми нотатками та документами під час свідчень, особливо коли йому потрібно посилатися на розрахунки або інші складні відомості, які йому важко запам'ятати.
6. Фінансове забезпечення: свідок має право на відшкодування витрат, пов'язаних з його викликом для надання показань.
7. Право на ознайомлення з протоколом допиту: свідок може ознайомитися з протоколом свого допиту та подати клопотання про внесення змін, доповнень або зауважень до нього. Він також має право самостійно робити такі доповнення та зауваження.
8. Право на безпеку: свідок може подати клопотання щодо забезпечення своєї особистої безпеки в разі, коли це передбачено законом.
9. Право на перекладача: свідок може заявити про необхідність присутності перекладача відповідно до частини першої статті 66 Кримінального процесуального кодексу України.

У свою чергу, на свідка також покладаються певні обов'язки:

1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
2. давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
3. не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків (частина друга статті 66 КПК України).

Також є відповідальність свідка за ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду та завідомо неправдивих показань або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду.

Вам необхідно звернутись до виконавчої служби та ознайомитись із матеріалами справи, щоб зрозуміти підстави на основі яких було накладено арешт та стягується сума в розмірі 3300 грн.

Якщо Ви впевнені, що розрахувались із боргами за пенсійні внески, то надайте докази розрахунків у виконавчу службі і вона закриє виконавче провадження та скасує арешт нерухомого майна.

У разі відмови, Ви можете оскаржити дії виконавчої служби до Мінюсту або до суду.

Однак, я Вам рекомендую звернутись до юристів для отримання допомоги, оскільки питання є досить не простим. Якщо необхідна така допомога, то будь ласка звертайтесь.

Перехід студентів з одного вищого навчального закладу до іншого, незалежно від форми навчання та спеціалізації, можливий лише за згодою ректорів (директорів) обох закладів.

Здійснення переведення студентів з одного спеціалізованого напряму підготовки фахівців з вищою освітою на інший, або зміна форми навчання в межах одного вищого навчального закладу, залежить від рішення ректора (директора) цього закладу.

Звичайно, процес переведення студентів або відновлення статусу студента, якого раніше було відраховано з вищого навчального закладу, проводиться під час літніх або зимових канікул.

Студент, який має намір перевестись до іншого вищого навчального закладу, повинен подати заяву про переведення на ім'я ректора (директора) свого поточного закладу, а після отримання письмової згоди звернутися з цією заявою до ректора (директора) цільового вищого навчального закладу.

Після позитивного розгляду заяви та усунення академічних відмінностей, ректор (директор) цільового вищого навчального закладу видаватиме наказ, що дозволяє студентові продовжувати навчання, а заклад, з якого студент переводиться, направлятиме запит щодо передачі особової справи студента поштою.

Ректор (директор) вищого навчального закладу, з якого студент переводиться, отримавши запит, видаватиме наказ про відрахування студента у зв'язку з його переведенням до іншого вищого навчального закладу, а протягом тижня надсилатиме особову справу студента за адресою цільового вищого навчального закладу. В копіях академічної довідки, картки студента, залікової книжки та інших переданих документів, які залишаються в початковому закладі, зберігатимуться відомості, як і в особових справах студентів.

Ректор (директор) цільового вищого навчального закладу, після отримання особової справи студента, видаватиме наказ про його зарахування.

Підпорядковані освітньо-кваліфікаційні рівні, такі як "спеціаліст" та "магістр", не передбачають перехід студентів з однієї спеціалізації на іншу.