Роботодавець має право встановлювати трекінгові програми на Ваш особистий ПК і фотографувати його робочий стіл ВИКЛЮЧНО за Вашої добровільної на це згоди.

Законом не встановлено жодних обмежень щодо перебування дружини ВПО в квартирі чоловіка, якщо в них різні прописки.

Якщо винуватець ДТП сам загинув внаслідок аварії, або помер потім, збитки мають відшкодовувати його спадкоємці. Особливості відшкодування збитків при ДТП спадкоємцями наступні:

1. відшкодовують збитки в межах вартості майна, отриманого у спадок;
2. відшкодовують моральні збитки лише тоді, коли його розмір був визначений судом за життя винуватця ДТП, а він помер потім;
3. вимоги до спадкоємців слід пред'явити протягом 6 місяців з дня смерті винуватця ДТП (або дня, коли дізналися про його смерть).

При дотриманні вищевказаних умов, якщо спадкоємці відмовляються сплачувати відповідні кошти за лікування, необхідно звертатись до суду та в подальшому до виконавчої служби, яка буде в примусовому порядку стягувати такі кошти із спадкоємців.

Якщо ж ви плануєте продати всю квартиру, то це можливо лише за участі усіх співвласників. Якщо ж один відмовляється провести угоду, то продати будівлю буде неможливо.

Проте, якщо частка одного зі співвласників є не значною, це питання можна вирішити через суд.

Якщо ж у Вас є чітко виділена частка будівлі (наприклад  ½), то Ви можете її продати, повідомивши письмово співвласника, оскільки в нього є переважне право на її викуп.

Сплачувати ремонт за пошкоджене майно буде той хто винен в такому пошкодженні, тобто Ваші сусіди.

Для цього необхідно, перш за все зафіксувати такі пошкодження, викликавши представників ОСББ (ЖЕК), на фото/відео та відібрати пояснення свідків.

Надалі необхідно сусідам запропонувати в добровільному порядку відшкодувати витрати на ремонт. У разі відмови в добровільному порядку сплатити кошти, необхідно звертатись до суду із позовною заявою, долучивши до останньої докази причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями майна та діями сусідів, оцінку вартості відновлювальних робіт.

Паспорт дитини, віком до 12 років може забрати один з батьків, або, за дорученням/довіреністю одного з батьків - інша особа.

А от, забрати паспорт особи, якій уже виповнилося 12 років, без неї не може ніхто.

Відповідно ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота в’язнів за умови сплати страхових внесків.

Необхідно зазначити, що при розрахунку стажу періодів роботи засуджених осіб під час відбуття покарання застосовуються відмінні правила для періодів до 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року. Ця різниця у правилах пояснюється тим, що протягом цих періодів діяло різне законодавство, що регулювало дане питання.

Особливості зарахування періодів роботи засуджених осіб в залежності від виду покарання:

1. Громадські роботи. Так як, громадські роботи мають безоплатний характер і здійснюються засуд­женим без оплати його праці та зазначені роботи особа виконує не за умовами трудового договору, а на підставі вироку суду, то час їх виконання не зараховується до трудового стажу засудженого.
2. Виправні роботи. Відповідно до статті 57 Кримінального кодексу України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
3. Обмеження волі. Покарання у виді обмеження воліполягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Таким чином, строк відбування покарання у вигляді обмеження волі з 01.01.2004 року включається до стажу роботи.
4. Тримання у дисциплінарному батальйоні. Законодавство України не передбачає особливих правил щодо обрахування стажу осіб, що відбувають покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, тож строк такого покарання зараховується до стажу.
5. Позбавлення волі. До 31.12.2003 року включно, період роботи засуджених осіб, коли вони відбували покарання у вигляді позбавлення волі, не зараховувався до трудового стажу. Відрахування із заробітку або інших доходів, які отримували засуджені, здійснювалося у відповідності з черговістю, а також не передбачало внесення внесків на пенсійне страхування. Починаючи з 01.01.2004 року згідно з положеннями частини 1 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі, які залучені до виконання суспільно корисної оплачуваної праці на підставі строкового трудового договору, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Це означає, що починаючи з 01.01.2004 року, засудженим, які мають трудовий договір з виправною установою, мають здійснювати страхові внески і цей період роботи повинен зараховуватися до їх трудового стажу.

В такому випадку, необхідно отримати дублікат правоустановчого документа. Для отримання дублікату, необхідно звернутись до органу, який видав правоустановчий документ.

Дублікат – другий примірник якого-небудь документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу.

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включають (ст. 78 КЗпП).

Якщо під час щорічної відпустки працівник захворів і в нього є листок непрацездатності, то невикористані дні такої відпустки надаються або шляхом продовження відпустки, або перенесення залишку відпустки на інший період.

Програма Є-відновлення передбачає обов'язкову наявність нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак дану ситуацію досить легко виправити. Задля вирішення проблеми потрібно звернутися до державного реєстратора при органі місцевого самоврядування у вашій громаді, який внесе дані в Реєстр, якщо вони не були внесені. За відсутності даних про нерухомість в реєстрі чи архівних складових реєстратор направить запит до Бюро технічної інвентаризації (БТІ) для підтвердження права власності.

Реєстратору потрібно надати наступний пакет документів:

• паспорт;
• РНОКПП;
• правовстановлюючі документи щодо об’єкта нерухомого майна (свідоцтво про право власності, видане нотаріусом, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про придбання майна тощо) або їхні копії.