У Румунії право на тимчасовий захист мають такі категорії осіб:

• Громадяни України, які проживали в Україні до 24.02.2022, незалежно від часу виїзду з території України, та члени їхніх сімей;
• Громадяни третіх країн, які не є членами ЄС, або особи без громадянства, які були бенефіціарами в Україні до 24.02.2022 року однієї з форм міжнародного захисту або еквівалентної національної форми захисту, та члени їхніх сімей;
• Неукраїнські громадяни третіх країн та особи без громадянства, які можуть довести, що вони легально проживають в Україні на підставі дійсної посвідки на постійне проживання, і які не можуть повернутися до своєї країни або регіону походження в безпечних і стабільних умовах.

Реєстрація в якості бенефіціара тимчасового захисту в Румунії – це проста процедура, яку здійснює Генеральна інспекція з питань імміграції. Коли Ви представите себе органам влади, Ви пройдете через наступні кроки:

1. Ви підписуєте згоду на обробку Ваших персональних даних;
2. будуть зроблені фотокопії поданих особистих документів;
3. перевіряються ваші особисті документи;
4. Вас сфотографувають;
5. Ви зареєстровані з наступними даними: ім’я та прізвище, дата народження, національність, стать, посвідчення особи, цивільний стан, сімейний стан, родинні зв’язки, адреса в Румунії (якщо відома);
6. Ви отримуєте посвідку на проживання в Румунії з особистим ідентифікаційним номером (CNP).

Вам не потрібно надавати підтвердження своєї адреси в Румунії, якщо це неможливо. Для реєстрації необхідна фізична присутність кожної особи, яка буде зафіксована з метою фотографування. Діти повинні бути присутніми для того, щоб їх ідентифікували, сфотографували та записали.

Відповідними документами для реєстрації в якості бенефіціара тимчасового захисту є, у відповідних випадках, наступні:

• документи, що посвідчують особу (посвідчення особи, водійське посвідчення, проїзний документ або будь-який інший автентичний документ з фотографією);
• документи, що підтверджують статус особи в Україні (наприклад, посвідка на постійне проживання, документ, виданий бенефіціарам міжнародного захисту тощо);
• документи, що підтверджують родинні стосунки (наприклад, сімейна книга, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Термін наданого тимчасового захисту в Болгарії продовжено до 4 березня 2025 року.

Детально про тимчасовий захист дізнатися можна в презентації: https://euaa.europa.eu/sites/default/files/2022-09/Booklet_Bulgaria_UK.pdf.

Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця.

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.

Підстави припинення опіки:

• у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам).
• у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. Особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.
• у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.

Самобуд — це будинок, побудований без дозволу місцевих органів влади. У власника самобуду немає документів на право власності, а значить, він не може повноцінно користуватися житлом. Без узаконення самовільної забудови її не можна купити або продати, подарувати, передати у спадок або здати в оренду.

Існує два способи отримати документи на право користування житлом: судовий порядок та районна адміністрація.

Судовий порядок: Легалізувати самобуд можна через суд. Для цього потрібно подати заяву в суд, дочекатися розгляду справи і рішення суду. Однак практика свідчить, що суд далеко не завжди схвалює такого роду позови. В такому випадку судове рішення про визнання права власності на самовільне будівництво не дає права власнику на експлуатацію цього об'єкта без прийняття в експлуатацію по порядку, встановленому законом. Щоб підвищити шанси, власнику самобуду потрібно надати на судовому засіданні довідки від районного відділу архітектури, пожежної служби та районної санітарно-епідеміологічної станції. Ці документи повинні свідчити, що самовільне будівництво відповідає будівельним та санітарним нормам.

Легалізація через органи державної влади: Ще один спосіб узаконення самовільної забудови — звернутися в районну адміністрацію. Для цього потрібно подати заяву, до якої додати певний пакет документів:

• оригінал + копія технічного паспорта;
• фотокопія і оригінал державного акту;
• копія та оригінал декларації з ДАБІ;
• завірені копії паспорта та ідентифікаційного коду;
• квитанції про оплату держмита;
• рішення міської\сільської ради про присвоєння адреси;
• заява на реєстрацію.

Якщо всі документи будуть в порядку, через 10 днів Ви отримаєте на руки свідоцтво про право власності і станете повноцінним власником житла.

Якщо є спільні неповнолітні діти, то розірвати шлюб можна лише в судовому порядку. Заява про розлучення подається в суд за місцем проживання одного з подружжя. Але перш ніж звернутися до судової інстанції, потрібно з’ясувати такі питання: чи дає згоду на розлучення друга сторона та з ким із батьків будуть проживати діти після розірвання шлюбу. Також подружжю варто обговорити порядок виплати аліментів і поділу майна.

Наступний етап — підготовка документів. Можуть знадобитися:

• свідоцтво про шлюб;
• квитанція про сплату судового збору;
• копії свідоцтв про народження спільних неповнолітніх дітей;
• зареєстрований у нотаріуса договір між подружжям (тільки в разі подачі спільної заяви);
• заява про розлучення;
• супутні заяви в суд — заяви про розгляд справи без присутності в суді для чоловіка і дружини, заява для отримання повісток по СМС, заяви для отримання копії судового рішення.

Особі потрібно невідкладно звернутися із заявою про втрату документа до поліції та отримати від поліцейських витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Надалі, для оформлення нового документа, особі необхідно особисто прийти до однієї з трьох установ:

• у підрозділ ДМС України;
• у центр надання адміністративних послуг (ЦНАП);
• у центр обслуговування громадян «Паспортний сервіс».

Оформити новий паспортний документ можна за місцем звернення особи, але у тих населених пунктах, які знаходяться на підконтрольних Україні територіях, де безпекова ситуація є контрольованою.

Для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки замість втраченого або викраденого особа (далі також – заявник) подає наступні документи:

• заява про втрату паспорта;
• витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта);
• документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати;
• довідка органу реєстрації встановленого зразка про місце проживання (за наявності).

Крім того, для відновлення паспорта можуть знадобитися додаткові документи (також за наявності):

• довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття зазначеного номера);
• якщо є неповнолітні діти – свідоцтва про їх народження;
• свідоцтво про шлюб або про розірвання шлюбу (за наявності);
• довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - для внутрішньо переміщених осіб;
• для особи, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я – одна фотокартка розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру;
• для бездомних осіб – посвідчення про взяття на облік бездомних осіб;
• для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи – рішення суду про встановлення особи.

Обов'язки з опіки та піклування опікунами та піклувальниками виконуються безоплатно.

Опікун зобов'язаний:

• дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
• опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.
• вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
• вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички, а також не може здійснювати дарування від імені підопічного і зобов'язуватися від його імені порукою.
• вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
• дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі, окрім майна, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.
• Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

Оформити опіку над людиною можна лише у разі, якщо суд визнав її недієздатною особою. Подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною можуть члени її сім’ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки й піклування, психіатричний заклад.

Справу про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки й піклування.

Документи, що потрібні для суду та для органу опіки:

• Заява від майбутнього опікуна про встановлення опіки.
• Акт обстеження умов життя недієздатної особи.
• Довідка про стан здоров'я особи, довідка про стан здоров'я опікуна.
• Акт перевірки умов проживання майбутнього опікуна.
• Довідка лікувальної установи про те, що в сім'ї опікуна немає осіб з захворюваннями, що перешкоджають влаштуванню недієздатної особи.

Після того, як суд визнав особу недієздатною, до органів опіки потрібно надати пакет документів:

• Заяву.
• Копію та оригінал паспорта.
• Медичну довідку.
• Автобіографію.
• Свідоцтво про шлюб (за наявності).
• Довідку про доходи.
• Довідку про відсутність судимості.
• Документи про наявність житлоплощі.
• Згоду сім’ї на спільне проживання.

Заповіт оспорюється і може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи. Законодавець прямо не встановлює, хто належить до цієї категорії, проте як свідчить судова практика, зацікавленою особою може бути виключно особа, чиї спадкові права порушені у зв’язку із укладанням заповіту. Це можуть бути спадкоємець за законом (діти померлої особи, її чоловік чи дружина, батьки, інші родичі, передбачені цивільним законодавством), спадкоємець за іншим заповітом (будь-яка особа, яка була визначена спадкоємцем в інших заповітах), відказоодержувач (особа, на користь якої здійснено заповідальний відказ).

Юридичні наслідки заповіту настають лише після смерті особи, яка склала заповіт. А тому оскаржити заповіт можна лише після смерті заповідача. Для оскарження заповіту застосовується загальний строк позовної давності – 3  роки з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Для оскарження заповіту в суді необхідно звернутися з позовом до районного суду. Оскаржити можна заповіт цілком, так і його окремі умови, якщо ці умови суперечать закону.

Багато декларантів придбали або мають намір придбати облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), у тому числі й військові. Вони є цінними паперами, а отже інформацію про них необхідно зазначати в декларації.

Відповідно до п.179.10 Податкового кодексу України платник податку має право звернутися до відповідного контролюючого органу з проханням надати консультативну допомогу з питань щодо заповнення його річної податкової декларації, а контролюючий орган зобов'язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням. Приклади заповнених форм декларації про майновий стан та доходи можете знайти:

• на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України: https://tax.gov.ua/;
• Сервіс "Пульс" Державної податкової служби України: 0800-501-007.