Дозвіл на перебування за кордоном за системою Шлях надається водієві-волонтеру не більше ніж на 30 днів. Після закінчення терміну волонтер має обовʼязково повернутися в Україну.

https://dmsu.gov.ua/services/docstate.html - перевірка стану оформлення документів. За допомогою сервісу можна перевірити стан оформлення таких документів:

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• ID-картка, посвідка на тимчасове проживання;
• посвідка на постійне проживання;
• дозвіл на імміграцію в Україну;
• продовження строку перебування в Україні.

Щоб перевірити стан оформлення зазначених вище документів в онлайн-сервісі, потрібно виконати такі кроки:

1) вибрати тип документа, стан виготовлення якого потрібно перевірити; 2) вказати, для кого виготовляється паспорт; 3) ввести дані документа, на підставі якого здійснювалось оформлення; 4) ввести серію (за наявності) та номер цього документа; 5) дочекатися інформації стосовно готовності документа.

За "внутрішнім паспортом" можна виїхати з України, але для цього мають бути певні обставини. При цьому прикордонники можуть випустити українців за "внутрішнім паспортом", якщо люди рятуються від війни.

Вас можуть не пропустити за "внутрішнім паспортом", якщо Ви виїхали за кордон, повернулися в Україну і потім знову намагаєтеся виїхати за цим документом.

За "внутрішнім паспортом" з України можуть виїжджати лише кілька категорій українців, які евакуюються з районів ведення бойових дій: жінки, діти та люди з інвалідністю.

Решті українцям, які хочуть перетнути кордон, необхідно мати закордонний паспорт.

Стаття 26 Сімейного кодексу України  чітко встановлює коло осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою:

1. особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
2. рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;
3. двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; усиновлювач та усиновлена ним дитина (шлюб між ними може бути зареєстровано лише у разі скасування усиновлення).

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. Перешкодою укладання шлюбу є наявність правового зв’язку між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою дитиною, а також між усиновленими дітьми, оскільки відносини, що виникають у зв’язку з усиновленням, прирівнюються до відносин, що існують між родичами за походженням. Тому таким особам для можливості реалізувати своє право на укладення шлюбу необхідно подати до суду позовну заяву про скасування усиновлення.

При реалізації права на працю обробку персональних даних здійснюють відповідно до КЗпП та інших нормативно-правових актів, трудового договору, а не на підставі окремої згоди на обробку персональних даних.

Згода на обробку персональних даних не повинна вимагатися при укладенні договору. Ст. 11 Закону "Про захист персональних даних" визначено вичерпний перелік випадків та умов, за яких може здійснюватися обробка персональних даних суб'єкта.

До таких підстав Закон відносить наступне:

1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних, або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Одним із способів захисту особистих майнових та немайнових прав подружжя в українському законодавстві є встановлення режиму окремого проживання подружжя (сепарація). Режим окремого проживання є певною альтернативою розлучення.   Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження неможливе, суперечить інтересам одного з подружжя або їх дітей, а підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість або небажання дружини та (або) чоловіка проживати спільно.   Режим окремого проживання спрямований на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя зі збереженням прав та обов’язків, які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.   Тобто, у разі встановлення режиму окремого проживання:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; 2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Проте, режим окремого проживання не припиняє прав та обов’язків, які подружжя мали до встановлення такого режиму, наприклад, право на утримання чи право на спадкування тощо.

Строк дії договору цивільно-правового характеру - не більше року.

Правове забезпечення сурогатного материнства є одним із законодавчо не врегульованих й найскладніших питань у галузі сімейного права України. Його актуальність обумовлена відсутністю достатнього нормативного регулювання здійснення процедури сурогатного материнства в Україні та необхідністю вирішити проблеми, що виникають на практиці під час реалізації програми сурогатного материнства.

Незважаючи на те, що сурогатна мати виношує та народжує дитину, вона не має генетичного зв'язку з дитиною та відповідно до закону не має жодних батьківських прав щодо дитини. Закон визначає, що батьками дитини, народженої із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, є подружжя, генетичний матеріал яких використовується для зачаття. Тому саме біологічні батьки мають забрати дитину з пологового будинку, зареєструвати її народження, надати прізвище та ім'я. У свідоцтві про народження дитини батьками зазначаються саме біологічні батьки, будь-яких відомостей про сурогатну матір або спосіб народження дитини у свідоцтві не міститься. У свою чергу, сурогатна мати не має права залишити дитину собі, якщо вона захоче це зробити після народження дитини. Інакше її дії будуть оскаржені в суді. Тому в договорі з сурогатною матір'ю зазвичай передбачені санкції (наприклад, у виді штрафу) за порушення жінкою його умов. Крім того, сурогатна мати не має права оспорити материнство в суді.

Дії фермера - це самовільне заняття земельної ділянки. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, завданої цим правопорушенням.

В такому разі, Ваші дії такі:

• звернутись до правоохоронних органів;
• звернутися до мобільних точок доступу до системи надання безоплатної правової допомоги з метою повідомлення про факт рейдерського захоплення земельної ділянки та консультування щодо подальших дій;
• звернутись до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Довідка про обставини травми — документ, який є підставою для компенсації зазнаної шкоди. Для отримання цього документа військовослужбовець має подати рапорт до керівника підрозділу чи до медичної установи, яка надавала йому медичну допомогу. До рапорту слід додати своє пояснення щодо обставин зазнання поранення в довільній формі. Якщо хтось із товаришів по службі бачив, як Ви отримали травму, варто, щоб такі пояснення написали й вони. Командир військової частини видає наказ про проведення службового розслідування та складання акту розслідування, а уповноважений офіцер збирає пояснення постраждалих та свідків, описує події та складає відповідний акт розслідування. Командир військової частини підписує довідку про обставини травми та направляє її до закладу охорони здоров’я, в якому перебуває поранений.