Відповідно до статті 1243 Цивільного кодексу України заповіт подружжя являє собою право чоловіка та дружини скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Для цього повинні бути виконані три умови:
Відповідно до частини 2 статті 1243 Цивільного кодексу України у разі складання спільного заповіту частка в праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя.
Як і будь-який інший заповіт – заповіт подружжя посвідчується у нотаріуса.
Єдиною, проте суттєвою перевагою складання спільного заповіту подружжя є те, що той з подружжя, який пережив іншого, продовжує жити у звичному для нього майновому середовищі.
Проте можливі і недоліки такого заповіту:
Зазвичай подружжя володіє не лише спільним майном, а й певним майном, яке належить кожному з них на праві приватної власності, зокрема, подароване, успадковане, придбане на особисті кошти, речі індивідуального користування.
В такому випадку щодо іншого майна кожному з подружжя потрібно складати окремий заповіт.
Нотаріуси радять громадянам посвідчувати заповіти від кожного особисто, щоб уникнути в подальшому спірних питань.
Посвідчення заповіту подружжя нотаріусом ускладнюються ще й тими обставинами, що в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, взагалі відсутній пункт, яким визначалися б дії нотаріуса щодо порядку оформлення спадщини в разі смерті одного з подружжя та другого з подружжя, яким складено спільний заповіт. Крім того, відсутня форма відповідного свідоцтва.