Подарувати чи заповісти своє майно?
Визначення понять
Заповіт — це особисте розпорядження людини (заповідача) у випадку смерті передати певне майно конкретній людині (спадкоємцю).
Дарування — це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відмінності правочинів
Перша відмінність в тому, що у випадку з даруванням людина, яка дарує, не може встановлювати умови чи обмеження до обдаровуваного. Натомість заповіт може бути з умовою або обмеженням.
Але водночас, і заповіт, і договір дарування можуть передбачати обов’язок спадкоємця або обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь іншої особи або, навпаки, її не вчиняти.
Ще одна відмінність полягає в тому, що заповіт оформлюється протягом життя, але право власності переходить до спадкоємця лише після смерті заповідача після 6 місяців, встановлених законом для оформлення майна. На відміну від договору дарування, заповіт не означає, що людина перестала бути власником майна. Більше того, є будь-якої миті можна передумати й написати новий заповіт, призначити інших спадкоємців. Після складання нового заповіту старий документ автоматично втрачає силу.
А от договір дарування – двостороння угода, для оформлення якої повинна бути взаємна згода сторін. Після того, як договір дарування укладений, майно одразу вибуває з володіння та власності дарувальника. Змінити рішення та забрати подароване майно фактично неможливо, оскільки законом визначаються дуже складні, з точки зору доведення, умови, за яких договір може бути визнаний судом недійсним.
Наступна відмінність: заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один або кілька документів, вказати одного або декількох спадкоємців, заповісти все майно чи його частину, а також змінити своє рішення і скласти новий.
В свою чергу, договір дарування розірвати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин (наприклад, недієздатність на момент складання договору або вчинення проти дарувальника умисного злочину). Також, якщо це договір дарування з обов’язком передати річ у майбутньому, дарувальник може відмовитися від передання дарунка, якщо його майновий стан істотно погіршився.
Четверта відмінність: незважаючи на волю спадкодавця, викладену в заповіті, є така категорія спадкоємців, яка отримує спадщину в незалежності від волі заповідача, так звана обов’язкова частка – малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту отримують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Договір дарування таких обмежень не має. Після перереєстрації одноосібним власником стає одарована особа, інші громадяни вже претендувати на майно права не мають.
Що ж тоді обрати?
Єдиної правильної відповіді я вам дати не можу. Адже все залежить від обставин та від цілей, які ви поставили перед собою.
Приміром, якщо ви батько дитини і переживаєте, щоб у разі розлучення передане дитині ваше майно лишилося тільки їй (щоб на нього не претендував другий із подружжя), то в такому разі найкращим рішенням буде подарувати його.
Якщо ви не впевнені в самій людині, то не варто укладати договір дарування, У такому разі краще укласти договір довічного утримання або заповіт. Тоді власник майна (ви) буде захищений до самої смерті.
