Тимчасовий захист українців в Європі

Що собою являє тимчасовий захист

Тимчасовий захист надається відповідно до Директиви про тимчасовий захист. Вона розроблена для ситуацій масового надходження біженців на територію ЄС.

Основне завдання Директиви – надавати тимчасовий захист переміщеним особам без складних бюрократичних процедур з метою послаблення тиску на систему надання притулку (статусу біженця).

Тимчасовий захист являє собою один із механізмів, які використовуються для надання притулку особам, які втекли від російської агресії в Україні. Вононадає право на проживання, доступ до ринку праці та житла, соціальної та медичної допомоги. Під доступом до роботи розуміють не лише можливість працювати, а й займатися підприємництвом.

Директива про тимчасовий захист знімає обмеження на термін перебування в ЄС, передбачений безвізом. На початку тимчасовий захист діятиме один рік. Якщо ситуація не стане кращою, її дія автоматично триватиме на півроку, а потім, за потреби, ще стільки ж. Після цього Рада ЄС може продовжити захист ще на рік – лише до трьох років. У той же час, якщо ситуація в Україні покращиться і дозволить переміщеним людям безпечно повернутися додому, то Єврокомісія може запропонувати зупинити дію ДВС.

Дія Директиви про тимчасовий захист поширюється на всі країни Євросоюзу, крім Данії.

На кого поширюється тимчасовий захист ЄС

Тимчасовий захист поширюється насамперед на три категорії осіб:

Перша – громадяни України, які проживали на її території станом на 24 лютого та вимушено покинули свої будинки через вторгнення російських військ.

Друга – люди, які мають політичний притулок в Україні.

Третя – члени сімей перших двох категорій. Йдеться про чоловіка/дружину (включаючи і незареєстровані шлюбні відносини, щоправда, якщо їх визнає держава ЄС, на територію якого в’їжджають) та неповнолітніх дітей. Це можуть бути близькі родичі, якщо вони проживали разом і залежали від людини з перших двох категорій.

Держави ЄС зможуть надати або європейський тимчасовий захист, або аналогічний статус за національним законодавством, громадянам третіх країн, які мали в Україні постійний дозвіл на проживання, але які не можуть повернутися на сім’ю, бо це небезпечно.

Рішення Ради ЄС не передбачає тимчасового захисту громадян третіх країн, які не мали постійного посвідчення на проживання в Україні, якщо їхня сім’я є безпечною країною. Йдеться насамперед про іноземних студентів. У Єврокомісії їм обіцяють допомогти у поверненні додому. Але держави ЄС можуть і їм надати тимчасовий захист.

Рада ЄС рекомендувала надати тимчасовий захист і людям, які виїхали з України незадовго до 24 лютого, рятуючись від можливої ​​війни або якщо вони були у відпустці чи відрядженні в Євросоюзі. Але це також на розсуд державної влади.

Чим відрізняється від статусу біженця

Статус біженця — це індивідуальне право, що надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, який визначає, чи є у вас обґрунтована небезпека бути переслідуваними через расу, релігію, національність, належність до певної соціальної групи чи політичні переконання. У кожного біженця є зобов’язання перед країною, в якій він перебуває, згідно з якими, зокрема, він повинен дотримуватися законів та розпоряджень цієї країни, а також заходів, які застосовуються для підтримання громадського порядку (стаття 2 Конвенції про статус біженця). Право шукати притулок є основним правом людини, закріпленим і захищеним Конвенцією про статус біженців 1951 року як ключовою частиною міжнародного права.

За отриманням статусу біженця може звернутись особа, яка:

• має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, релігії, громадянства, політичних поглядів;
• перебуває за межами країни своєї національної належності;
• не в змозі або не бажає користуватися захистом своєї країни.

Або ж особа, яка:

• не має громадянства;
• перебуває за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій;
• не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок побоювань переслідування.

Особистий статус біженця визначається законами країни його доміцилія (місця проживання) або, якщо в нього такого немає,  – законами країни його проживання.

У Конвенції про статус біженця зазначено таке: статус біженця гарантує право безстрокового проживання на території відповідної держави, а строк, на який видається посвідчення біженця, відрізняється в різних країнах, хоча передбачає право поновлення на аналогічний строк. Статус біженця може бути відкликаний одразу, коли з’являються докази, які вказують на те, що є підстави для його перегляду.