Оформлення закордонного паспорта в консульстві: межі повноважень та підстав
Доброго дня! Прошу надати консультацію щодо отримання адміністративної послуги з обміну закордонного паспорта в закордонній дипломатичній установі (ЗДУ). Обставини: Я є громадянкою України. Тривалий час (з 2016 по кінець 2022 року) я законно проживала на території держави, визнаної агресором, на підставі офіційних дозволів на проживання (відповідні відмітки наявні в закордонному паспорті). Також перебуваю у шлюбі з громадянином цієї держави (прізвище не змінювала). З 2023 року постійно проживаю та працюю в іншій країні. Прошу надати юридичне роз'яснення з наступних питань: Чи є перелік підстав для відмови у видачі закордонного паспорта (згідно з Постановою КМУ №152) вичерпним? Чи може факт проживання в країні-агресорі в минулому бути законною підставою для відмови або затримки видачі документа понад встановлений термін? Якими нормами права обмежені повноваження консула щодо збору інформації, яка не передбачена заявою-анкетою (питання про політичні погляди, деталі приватного життя, родичів чоловіка тощо)? Чи зобов'язана я надавати пояснення щодо мого перебування в країні-агресорі до 2022 року, якщо це перебування було легальним? У разі усної відмови у прийомі документів через «необхідність додаткових перевірок СБУ», чи маю я право вимагати письмове рішення про відмову або зупинення розгляду згідно з Законом «Про адміністративну процедуру»? На які норми Конституції та законів України варто посилатися для захисту від психологічного тиску та запобігання перевищенню повноважень посадовою особою? Наперед дякую за фахову допомогу.
