Які правові механізми існують для захисту рідкісних сортів рослин або ...?

Відповідно до статті 1 Угоди про співробітництво в сфері збереження і використання генетичних ресурсів культурних рослин держав-учасниць СНД, генетичні ресурси рослин - рослинний матеріал, який являє собою потенційне джерело цінних генів для використання в селекційних програмах.

Всі правовідносини, що виникають у зв’язку з виведенням, використанням, захистом, відчуженням нових сортів рослин (селекційні досягнення) регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 березня 1993 р., «Про насіння і садивний матеріал» від 15 грудня 2009 року, «Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин» від 2 грудня 1961 року.

Об’єктом права на сорт є і селекційне досягнення у рослинництві, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є:

• новим (матеріал сорту не був відомий цивільному обороту на дату видачі патенту);
• вирізняльним (чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, який є загальновідомим);
• однорідним (результати розмноження сорту збігаються з його ознаками);
• стабільним (ознаки сорту залишаються незмінними після його розмноження).

Відповідно до ст.ст. 10 – 15 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин, про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин та про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.

Статтею 38 вищезгаданого Закону, передбачено виникнення права на поширення сорту в Україні з дня прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. Підпунктом 2 вказаної статті заборонено поширення сортів, не внесених до Реєстру сортів рослин України, якщо інше не встановлено законом.