Відповідно до статей 715 та 716 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру), кожна сторона зобов’язується передати іншій стороні свій товар у власність в обмін на інший товар. Це означає, що кожна сторона договору міни (бартеру) є продавцем і покупцем одночасно, виконуючи подвійну роль у спільному обміні товарами.
У визначенні договору міни із ч. 1 ст. 293 ГКУ передбачено можливість обміну товару на умовах повного господарського відання чи оперативного управління, але це стосується державних і комунальних підприємств.
До договору міни застосовують загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч. 1 ст. 716 ЦКУ, ч. 5 ст. 293 ГКУ).