Як власноруч зафіксувати правопорушення на електронний засіб?

Що є електронними доказами?

Електронними доказами, згідно з процесуальним законодавством України, є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи. Ними можуть бути:

• електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи);
• веб-сайти (сторінки);
• текстові, мультимедійні та голосові повідомлення;
• метадані, бази даних;
• інші дані в електронній формі.

Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах), серверах, в системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (у т. ч. в мережі Інтернет).

Процесуальний закон допускає подання електронних доказів учасниками процесу в наступних формах:

• в оригіналі;
• в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або в іншому порядку, передбаченому законом;
• у паперовій копії, посвідченій у порядку, передбаченому законом.

Відеозапис, наданий свідком, як доказ у кримінальному провадженні

Ст. 84 Кримінально-процесуального кодексу України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати, зокрема, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у т.ч. електронні).

Враховуючи викладене, відеозапис у розумінні КПК України є документом, який може бути доказом факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Ст. 66 КПК України, яка визначає права та обов’язки свідка, не містить положень щодо його права подавати органу досудового розслідування докази.

Таким чином, самостійне надання свідком до органу досудового розслідування відеозапису не передбачене КПК України, а відтак, такий доказ не буде вважатися допустимим, оскільки буде отриманий органом досудового розслідування не у спосіб, передбачений КПК України.

Однак за належного процесуального оформлення такий доказ все ж може бути прийнятий судом як допустимий. Так, ст. 93 КПК України визначає порядок збирання доказів та передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України. Враховуючи вказані положення, слідчий у порядку ст. 93 КПК України може витребувати у свідка необхідний відеозапис, і такий доказ буде допустимим у зв’язку з тим, що буде отриманий у порядку, передбаченому КПК України.

З огляду на вищесказане, відеозапис, який перебуває у володінні свідка, може бути прийнятий судом як допустимий доказ та врахований під час ухвалення судового рішення, якщо отримання такого доказу буде належним чином оформлене органом досудового розслідування через процедуру, визначену КПК України. 

Аудіозаписи як докази

Аудіозаписи в якості електронних доказів мають ряд недоліків, пов'язаних з труднощами доказування. Учасники процесу мають бути готові до того, що у разі наявності заперечень інших учасників та сумнівів щодо факту належності голосу, зафіксованого на пристрої запису, конкретній особі ідентифікація особи, якій належить такий голос, може бути здійснена виключно шляхом проведення експертизи.

Часто виникають випадки, коли учасниками справи заперечується достовірність аудіозаписів, наданих у якості доказів, та вказується на їх фальсифікацію шляхом монтажу. Для спростування вказаних обставин також проводиться судова експертиза.

Скріншот як електронний доказ

Способом фіксації електронного доказу буде створення його електронної копії, найчастіше це відбувається у вигляді скріншота. З цього можна зробити висновок, що скріншот сам по собі не є електронним доказом, це лише джерело інформації, яка вже надалі нестиме доказове значення у справі, тобто є електронною копією того чи іншого електронного доказу. Водночас важливо враховувати, що суд може перевірити копію електронного документа, зажадавши його оригінал та провести огляд та дослідження веб-сайту, листування у приміщенні суду з відповідного пристрою (ноутбука, планшета, телефона тощо).

Щоб чіткіше визначити значення скріншота в доказовій основі необхідно звернутися до судової практики. Бо ні в одному процесуальному кодексі такого поняття, як «скріншот», не згадується. Також варто врахувати, що чинне законодавство передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.