В чому різниця між трудовим договором та цивільно-правовим?

В цій статті допоможемо Вам навчитися розрізняти ці договори, щоб уникнути проблем при працевлаштуванні.

Трудовий договір — це?

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з положеннями ст. 24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

Трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Цивільно-правовий договір — це?

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовий договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Його учасниками є замовник та виконавець. Він може укладатися у формі договору підряду (регулюється гл. 61 ЦК) або договору надання послуг (гл. 63. ЦК).

Важливо! Предметом трудового договору є процес праці, а саме: виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції. При цьому трудова функція працівника, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату за винятком строкових трудових договорів, що укладаються з особами для виконання певної роботи у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк (ст. 23 КЗпП України).

За цивільно-правовим договором предметом є кінцевий результат, тобто виконання виконавцем обумовленої роботи, направленої на досягнення кінцевого результату. У такому разі важливим є результат роботи, а не спосіб його досягнення.

Таким чином, якщо фізична особа взяла на себе обов'язок виконати роботу і передати замовнику її результат (наприклад, договір підряду) — це цивільно-правовий договір, а якщо громадянин виконує роботи під керівництвом іншої сторони, що взяла на себе обов’язок організувати працю та одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт — це трудовий договір.

Основні критерії відмежування  трудового договору від  цивільно – правових договорів:

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Тобто трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків.

Під час укладання трудового договору працівник зобов’язаний  пред’явити трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчують особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової  книжки, повинні надати паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилося шістнадцяти років, замість паспорта подають свідоцтво про народження. Військово службовці, звільнені зі Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, подають військовий квиток. Звільнені з місць відбування кримінального покарання зобов'язані подати довідку про звільнення

Для укладання цивільно-пра­вової угоди достатньо пред'явити паспорт, який посвідчує особу.

Трудовий і цивільно-правовий договір мають різні предмети регулювання   Так, за трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його  трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі. Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому   цивільно – правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Під час укладання трудового договору працівник зобов'язується виконувати обов'язки, що входять до його трудової функції, особисто своєю працею.

Натомість, укладаючи, договір підряду, підрядник відповідає за кінцевий результат праці і може залучати інших осіб до виконання роботи за договором.

За цивільно-правовими договорами підрядник зобов'язується виконати на свій страх і ризик визначену роботу за завданням замовника і його або власних матеріалів.

За трудовим договором роботу працівникові має організовувати роботодавець, створюючи працівникові необхідні умови для виконання роботи, забезпечуючи його сировиною, матеріалами та необхідними інструментами. Працівник має право на охорону праці.

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконати певну роботу у визначений термін. Приміром, працівник - відрядник повинен виконати денну норму виробітку,  працівник – погодинник має щодня відробити встановлену норму робочого часу.

За цивільно-правовими договорами встановлюється тільки кінцевий термін виконання завдання.

У трудових  договорах праця оплачується в різних формах саме за виконання працівником трудової функції у виробничому колективі залежно від фактично витраченої її кількості та якості.

Цивільно-правові договори передбачають інший порядок оплати праці. Так, за договором підряду оплачується кінцевий результат праці підрядника, за договором доручення - виконання індивідуального конкретного завдання, за авторським договором – виконання у встановлений термін замовлення на створення будь-якого визначеного твору.

Трудове законодавство забезпечує особі, яка працевлаштовується на роботу за трудовим договором, певні гарантії. Так, роботодавцю забороняється необґрунтовано відмовляти особі у прийомі на роботу; не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав або встановлення переваг під час прийому на роботу з обставин, не пов'язаних із діловими якостями працівника (недопущення дискримінації);  працівник має право на щорічну відпустку та інші трудові й соціально-побутові пільги та переваги.

Таким чином, відносини, що виникають з цивільно-правового договору, не є тотожними з трудовими правовідносинами. Це також офіційне оформлення відносин між сторонами, проте за результатами укладення цивільно-правового договору трудових відносин не виникає. Необхідно чітко розрізняти наслідки укладення таких договорів та укладати лише трудові договори задля отримання всіх гарантій, передбачених законодавством.